Концентровані амінокіслоти ,стимулятор росту (АБК forte),1 л

Склад АБК forte: 1 дм3 розчину містить (не менше ніж): аспарагінової кислоти 1500 мг; треоніну 150 мг; серину 150 мг; глютамінової кислоти 1400 мг; гліцину 700 мг; триптофану 200 мг; аланіну 900 мг; валіну 600 мг; метіоніну 200 мг; ізолейцину 350 мг; лейцину 850 мг; тирозину 350 мг; фенілаланіну 50 мг; гістидину 50 мг; лізину 300 мг; аргінін 50 мг; проліну 950 мг; азоту 2000 мг; фосфору 100 мг; калію 300 мг сірки 500 мг; кальцію 2,0 мг; марганцю 4,0 мг; кремнію 5,0 мг; заліза 350 мг; магнію 35 мг; міді 0,4 мг; цинку 1,5 мг; молібдену 0,01 мг; селену 0,05 мг; бору 50 мг; кобальту 0,005 мг; кислот карбонових низькомолекулярних 0,07 моль; вуглецю меланоїдінів та гумусових речовин 2000 мг; пектинів 600 мг.

Фізіологічний вплив на рослину
Функціональна складова ферментативних реакцій, що відбуваються у клітинах і забезпечують синтез складних сполук, їх розщеплення та взаємоперетворення, нормалізують функціонування саморегулюючих систем усіх структурних рівнів – від макромолекул до цілої рослини. Проявляє властивості природного енергена з вираженими ознаками біорегулятора, антидоту, адаптогену та імуномудулятору.

Біорегулятор:

активізує роботу електронно-транспортного ланцюга (дихання, фотосинтез);
регулює процеси метаболізму та утворення фітогормонів;
посилює рух асимілянтів до генеративних органів;
сприяє утворенню самою рослиною регуляторів росту.
Антидот:

сприяє відновленню активності ферментативних систем після застосування ЗЗР та інших мінеральних комплексів;
допомагає утилізувати надлишок активних форм кисню та запобігти пошкодженню клітинних структур.
Імуномодулятор:

забезпечує більш швидке завершення диференціації тканин та потовщення клітинних стінок;
активує енергетичний обмін окислювального фосфорилювання.
Адаптоген:

підвищує опірність та стійкість пектинових полісахаридів рослинних клітин до впливу широкого спектру шкодочинників фізичної, хімічної та біологічної природи;
сприяє більш швидкому відновленню гормонального балансу та фізіологічних функцій після припинення дії стресу.
Амінокислоти – похідні карбонових кислот, у яких один або декілька атомів водню у вуглеводневому радикалі заміщені на аміногрупу (-NH2).

Основні функції:

будівельний матеріал усіх білкових сполук;
учасники синтезу хлорофілу, фітогормонів, ферментів тощо;
визначають хід усіх ростових процесів;
регулюють водний баланс та стресостійкість рослин.
Амінокислоти, що входять до складу АБК та їх роль:

Аспарагінова кислота:

стимулює проростання насіння;
вихідний матеріал для треоніну, метіоніну, ізолейцину і лізину, нуклеотидів;
джерело органічного азоту;
бере участь у формуванні заряду білкової молекули.
Треонін:

стимулює проростання насіння;
визначає гідрофільність білків;
при високих температурах регулює механізм захисту під час стресу та роботу відкривання-закривання продих.
Метіонін:

попередник гормонів росту;
стимулює проростання насіння;
посилює ріст коренів;
регулює відкривання-закривання продих;
посилює процеси запилення та зав’язування плодів;
оптимізує водообмін та регулює утворення та рівень етилену.
Лейцин, ізолейцин:

посилює стійкість рослин до спеки, посухи та «засолення» (сольового стресу);
підвищує життєздатність пилку, впливає на гідрофобність білків.
Глутамінова кислота:

стимулює проростання насіння, ріст рослин, синтез хлорофілу;
покращує запилення;
компонент білку;
активатор механізмів протистояння патогенам.
Гліцин – сприяє росту тканин, синтезу хлорофілу, вітамінів, цитохромів (транспортери електронів в процесах внутріклітинного дихання, фотосинтезу, фосфорилювання тощо); покращує смак плодів.

Аланін – посилює холодостійкість; стимулює синтез хлорофілу; підвищує стійкість рослин до посухи, суховіїв; регулює відкривання-закривання продих; оптимізує водообмін.

Валін – попередник ауксину; підвищує стійкість рослин до посухи, суховіїв та життєздатність пилку; посилює формування насіння та смакові властивості плодів.

Тирозин – входить до складу білків; покращує проростання пилку; посилює стійкість рослин до жари, «засолення» (сольового стресу).

Фенілаланін – впливає на гідрофобність білків та товщину стінок клітин; активізує проростання насіння та процеси запилення.

Гістидін – входить до складу білків; бере участь у формуванні заряду білкової молекули; регулює відкривання-закривання продих, водообмін; дозрівання плодів.

Лізин – стимулює проростання насіння, синтез хлорофілу; посилює процеси запилення та зав’язування плодів; підвищує стійкість рослин до посухи та суховіїв; бере участь у формуванні заряду білкової молекули.

Аргінін – входить до складу білків; бере участь у формуванні заряду білкової молекули; посилює холодостійкість та розвиток кореневої системи; стимулює синтез хлорофілу, алкалоїдів та гормонів зв’язаних з цвітінням і плодоношенням, підвищує стійкість рослин до «засолення».

Пектини – гетерогенна група полісахаридів, які входять до складу клітинних стінок рослин та міжклітинного простору (до 52 % маси клітин становлять пектини). Їх основною функцією є утримання тургору, підвищення посухостійкості рослин та сприяння тривалому зберіганню плодів і овочів. Крім того пектини здатні взаємодіяти з білковими антигенами та стимулювати гормональний імунітет рослини-господаря.

Меланоїдіни – комплекс легкодоступних для рослин та мікроорганізмів органічних сполук з високою енергетикою та біологічною активністю, що утворилися в результаті амінування моносахаридів (заміщення однієї або декількох гідроксильних груп – ОН аміногрупою – NH2). Завдяки своїй будові та властивостям вони здатні впливати на швидкість росту клітин, утворювати комплекси з ферментами, тим самим регулювати їх каталітичну активність, виконують ряд інших фізіологічних функцій.

виконують ряд фізіологічних функцій, а саме: акумулятивна; транспортна; протекторна; регуляторна.
при взаємодії з амінокислотами, пектинами, карбоновими кислотами підвищують в’язкість клітинного соку, що значно покращує морозо- та посухостійкість рослин.
Карбонові кислоти – органічні сполуки, похідні вуглеводнів, в яких один або кілька атомів водню заміщені на карбоксильну групу (-СООН). Невід’ємний компонент будь-якої рослинної тканини. Основні функції в рослині:

вихідний матеріал для ресинтезу вуглеводів, амінокислот, жирів, ферментів;
підвищує стійкість рослин до фізіологічних хвороб;
участь у регулюванні рН середовища та підтримці буферних властивостей клітинного соку;
найважливіший проміжний продукт процесу дихання (цикл трикарбонових кислот);
забезпечує взаємозв’язок у перетворенні вуглеводів, білків і жирів (Гліоксилатний цикл);
в рослині виступає як запасна та транспортна форма фотоасимілянтів;
забезпечує набухання біоколоїдів, надходження води в незрілі плоди, створення смакових якостей продукції.
Біогенні елементи – це хімічні елементи, що постійно входять в до складу біомаси і виконують в ній певні життєві функції.

За вмістом в біомасі хімічні елементи діляться на:

макроелементи;
мезоелементи;
мікроелементи.

Норма застосування :
– 0,5 л. на 1 Га по листу
– 1 л. на 1 тн води при крапельному поливі
– 20 мл на 10 л. води при поливі